Космический ветер - Присвячується шанувальникам альтернативної граматики

Про кличний відмінок

Цитата:

Звертаючись до кого-, чого-небудь, українці вживають іменники в кличному відмінку. Звертатися можна за іменем, іменем по батькові, за прізвищем, науковим, військовим та іншим званням, за назвою посади, професії тощо.

Іменники – власні та загальні назви – можуть мати в кличному відмінку однини закінчення -о, -е, -є, -у, -ю. Вибір одного із цих закінчень залежить від роду іменника та його закінчення в називному відмінку, а за умови спільного нульового закінчення – від кінцевого приголосного основи або ж характеру іменникового суфікса.

Форму із закінченням -о мають:

Іменники – власні та загальні назви чоловічого та жіночого роду на -а: Дарино, Миколо, Інно, Варваро, Луко, Олександро, Україно, вербо, калино, сестро, мамо, зірко, школо, мово, голубко, спортсменко, швачко, машиністко, вчителько, батьківщино, весно, сербко, старосто, журналістко, лисичко.

Форму із закінченням -е мають:

- Іменники – власні і загальні назви жіночого і чоловічого роду на -я, що пом’якшує попередній приголосний: письменнице, праце, Катрусе, воле, робітнице, земле, Лесе, пісне, Ілле, гривне, лисице, нене.

- Іменники жіночого роду на -а, перед яким виступає шиплячий: груше, листоноше, каше, мише, круче, душе, площе.

- Іменники – власні та загальні назви чоловічого роду з твердим кінцевим приголосним основи (зокрема й основи на -р твердої та мішаної групи), що виступає перед нульовим закінченням або закінченням -о: Альберте, Августе, Ярославе, Степане, Назаре, Аврааме, Давиде, Йосифе, Довбуше, Боже, голубе, орле, пане, програмісте, бармене, генерале, дубе, козаче, юначе, бухгалтере, стороже, ювеліре.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду мішаної групи на –р: столяре, маляре, дояре, каменяре, гусляре, тесляре, вугляре, газетяре, пісняре, скляре.

Форму із закінченням -є мають:

- Іменники – особові імена жіночого роду на -я, що виступає після голосного: Соломіє, Меланіє, Лілеє, Наталіє, Феофаніє.

- Загальні назви жіночого роду на -я, що виступає після голосного: мріє, поезіє, надіє.

Форму із закінченням -у мають:

- Деякі іменники чоловічого роду (переважно односкладові) з твердим кінцевим приголосним основи, що виступає перед нульовим закінченням або закінченням -о: тину, млину, обіду, сину, діду, тату, дядьку.

- Іменники чоловічого роду із суфіксами -к, -ок, -ик, -ник, -ач та ін.: півнику, хлопчику, котику, солдатику, Богданчику, глядачу, будівельнику, полковнику, викладачу.

- Іменники – особові імена чоловічого роду на -г, -х: Аристарху, Єлимаху, Генріху, Олегу, Людвігу.

Форму із закінченням -ю мають:

- Іменники – загальні назви жіночого роду із значенням пестливості на -я, що пом’якшує попередній приголосний: бабусю, доню, матусю, тітусю, кицю, манюню, кицюню.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду із значенням пестливості, що мають м’який кінцевий приголосний основи: татусю, дідуню, дідусю, красеню, легеню.

- Іменники – пестливі особові імена жіночого і чоловічого роду на -я, що пом’якшує попередній приголосний: Вітю, Марусю, Ваню, Натусю, Костю, Катрусю, Таню, Христю, Костю.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду на -й: короваю, розмаю, водограю, гаю, краю, палію, солов’ю, добродію, водію.

- Іменники – особові імена чоловічого роду з м’яким кінцевим приголосним основи (зокрема і -й): Грицю, Геннадію, Юрію, Івасю, Віталію, Олексію, Юлію, Овідію, Матвію, Алфею, Василю.

- Іменники – загальні назви чоловічого роду із суфіксами -тель, -аль, -ень, -ань, -ець: спасителю, скрипалю, ясеню, учню, здорованю, видавцю, американцю, бранцю, виборцю, гонцю, єдиновірцю, іноземцю,стрибунцю, знавцю, очевидцю, мудрецю.

- Іменники – загальні та власні назви чоловічого роду м’якої групи на -р: пролетарю, царю, Ігорю, Цезарю, косарю, секретарю, янтарю, букварю, писарю, календарю, пекарю, бунтарю, друкарю [3, С. 7 – 10].

звідси