[Минуле] "Безбілетник", Амір Деліон, Танаке Рівер

[Амір Деліон]

- Треба протизапальною маззю помазати... Хоча облізе, мабуть, все рівно, але від цього ще ніхто не помирав. Сам впораєшся? - Каміл посміхнувся, у тій самій своїй манері, що, мабуть, була притаманна лише йому і яку Тан міг запам'ятати з тієї короткої зустрічі, і простягнув хлопцеві тюбик.
- Та не те щоб... Нормальний хлопець... Ну, як, "хлопець", старший за мене, звісно, як він казав, то йому тридцять. Ну, зрозуміло, що не такий роздовбай, як ми з тобою, - Каміл говорив про це цілком спокійно, вочевидь, вважаючи свій спосіб життя цілком прийнятним, - все-ж таки, капітан. Але щоб прямо-таки страшний - не сказав би. Говори, як вийде. Це реально дратує, коли хтось із тобою "якось" говорить, з власного досвіду.
Як він став піратом? Хлопець задерикувато всміхнувся. Історії піратьського життя для більшості були або сумними, або мутними - така вже його сутність. А сутність котів космосу і їхніх створінь - шукати пригоди на свій пухнастий хвіст (і наявність хвоста для цього зовсім не обов'язкова).
- Мене на одній сумнівній планетці обікрали. Грошей на попутку нема, а літають такі корита, що з технічних відсіків можна прямо в космос вилетіти. Довелося найматися працювати за їжу і за те, щоб вивезли. А вони там через термінову посадку опинилися. Тяжкий бій, багато постраждалих, рук не вистачає... Все таке, - Каміл сумно зітхнув, згадуючи, як йому потім самому довелося побачити це.
- Я взагалі як поварчук наймався. Потім з мене вийшов медбрат, я колись досить серйозні курси проходив. А там і бойові навички підтяглися, і так в команді і залишився...
Всміхнувшись у відповідь на переконану заяву Тана, Каміл відправився доповідати Аміру про бажання врятованого з ним поговорити.

...Амір навіть не здивувався. Чогось подібного можна було очікувати від спортивного зайця, а якщо вони були ще й знайомі з Камілом... Наслідки були очевидні.