[Минуле] "Безбілетник", Амір Деліон, Танаке Рівер

[Танаке Рівер]

- Дурниця, нехай хоч двічі облізе, - відмахнувся Тан. - Головне, я живий.
Хвилювання поступово відступало, поступаючись місцем радості. Тан нарешті повністю усвідомив, наскільки близький був до смерті. Та ще й до такої безглуздої!
Мазь все-таки взяв.
- Багато її треба? - Ліниво запитав він.
Торкатися до обличчя було неприємно. Але Тан терпів. Зараз, коли він вже зігрівся і прийшов до тями, стало ніяково від того, що з ним тут возяться, як з малим дитям. Та ще й перед Камілом хотілося показати, що він ні чим не гірше досвідченого автостопника. Про те, що досвідчений не поліз би в морозилку, Тан вирішив не думати.
Якщо вже Тан опинився на кораблі, йому в будь-якому випадку треба було зустрітися з капітаном. І не важливо, що корабель піратський. Будь-капітан повинен був вирішити, що робити з несподіваним пасажиром. Тому Тан, користуючись радою Каміла, постарався не думати про капітана як про пірата. Але як тільки Каміл пішов, думки в голову полізли найтривожніші.

Капітан виявився зовсім не схожий на той грізний образ, який встиг скластися в голові Тана, поки він чекав на зустріч. Побачив би він його на вулиці, ніколи не подумав би, що він пірат. Як і сказав Каміл, нормальний хлопець. Напевно, так і повинно бути. Справжні пірати не повинні бути схожі на кіношних.
Поки чекав, Тан встиг придумати, що скаже капітану, у кількох варіантах. Але коли дійшло до справи, всі вони разом вилетіли з голови.
- Добридень, - почав він, страшенно хвилюючись.
Продовжувати вже не хотілося. Нехай висаджують на найближчій планеті. Далі він як-небудь сам. Але тоді Каміл вважатиме його боягузом або хвальком. Допустити такого Тан не міг.
- А чи не могли б ви... висадити мене не на найближчій планеті? - Несміливо попросив він. - Я ніколи не бував на піратському кораблі. Але багато чув про піратів. Мої батьки... - Тан на деякий час задумався, чи варто розповідати про особливості сімейного бізнесу, - у них своя справа, і вони співпрацюють з піратами. А сам я жодного разу... ось... було б цікаво з вами політати. Можна, можливо?
Раптом він згадав, що забув подякувати пірату за порятунок.
- І ще... спасибі... за те, що витягли мене з того корабля і не сдали службі безпеки.
Тан нерозумно і нервово посміхнувся, чекаючи відповіді.
- Вибачте, що нав'язувати, - для чогось додав він.