[Минуле] Завдання темного володаря. Амір Деліон, Аліса Грей, Талір де Корлеоніс...

[Талір де Корлеоніс]

Талір одразу зрозумів, коли побачив збентежену й ніякову Алісу, що щось сталося. Але згодом виявилося, що вони всього-навсього прилетіли... доволі швидко, насправді, як для тої не найкращої техніки, що зазвичай діставалася піратам.
Талір був застаний новиной зненацька й розгубився в першу мить - звичайно ж, поточне місцезнахождення корабля йому ніхто зайвий раз не повідомляв. Але швидко зібрався: все-ж таки він вже доволі довго прокручував цей момент в голові. Знову і знову. Продумував різні сценарії, в залежності од реакції піратів, од того, чи все гаразд на планеті та чи все спокійно в охороні - все. що йому могло прийти до голови. Звичайно ж, він був певний, що він все одно що-небудь випустив з уваги, але він точно вже перебрав більшість можливих варіантів, тому ніякого приводу зайвий раз хвилюватися не було (в усякому разі, не більше, ніж того потребувала ситуація взагалом).
Він вислухав плутані вибачення Аліси, як і завжди, із спокійною стриманістю. Чесно кажучи, його трохи насмішили ті слова, що він почув. "Така вже робота"? В неї був вибір - залишатися на кораблі або ні. Багато планет не стануть занадто прискіпливо вдивлятися в деталі чужої біографії. Але вона була піратом, і брати людей та котів у заручники теж було часткою її вільного вибору. Можна вибрати одне або інше, але не треба виправдовуватися.
Вголос він цого промовляти не став, хоча Аліса й могла помітити, що в посмішці, яка промайнула на обличчі Таліра, була неябияка частка іронії. Їм і справді краще було не тримати зуба на один одного. В сторону Таліра це було доволі очевидно, і вже скоро стане очевидно. Щодо піратів... звичайно, Талір був, де він був зараз, здебільшого через рідкісну їх удачу, але вони теж не були тими людьми, яких варто так просто викинути з рахунків.
- Вибачаються поступками, а не словами, - тільки й промовив він. - Але все, що коїться - то на краще. Не можу сказати, що це було таке вже й приємне знайомство, але не найгірше, це точно.
Він не був так вже й певен в своїх словах, але зараз був не час для сварок, тому він проявив дипломатичність. До того ж, він не був певен і в протилежному - а знайомство з хакером було безсумнівно корисним. Він кивнув до своїх власних думок та перейшов на сухий, діловий тон.
- Так де тут переговорна кімната? - спитав він, оглядаючись. Він вже запам'ятав, яким був жилий відділ, але до технічного його, звичайно, не пускали, і зараз навколишні коридори були для нього незнайомими.