[Минуле] Завдання темного володаря. Амір Деліон, Аліса Грей, Талір де Корлеоніс...

[Аліса]

- Як тут гарно, - сказала Аліса.
Вона дивилася в ілюмінатор на незвичний пейзаж і думала про те, як багато різних прекрасних планет в галактиці, але майже завжди люди бачать один і той вид, який освоєний і придатний для життя. Чужа краса видна тільки фахівцям, яких мало.
Алісі і її друзям загрожувала небезпека, але Аліса все одно звертала увагу на красу.
Вони стояли перед входом в катакомби. Очі Аліси бачили в сутінках краще, ніж очі Аміра, тому Аліса пішла вперед.
А ось і двері бункера. Поруч з нею термінал. Аліса мовчки підійшла до нього. Ніхто не міг знати, як страшно стало Алісі. Що буде, якщо вона не зможе зламати незнайому систему? На вивчення і підготовку не було часу.
- Дивіться! - Аліса вказала на щілину в корпусі термінала. - Тут уже хтось був.
До терміналу було підключено невелике саморобний пристрій. Аліса уважно його оглянула. З'ясувати призначення приладу було не складно.
- Вхід відкритий, - сказала Аліса після того, як уважно вивчила техніку. - Пасток я не бачу. Можна йти, але готуватися до зустрічі з тим, хто пройшов тут раніше нас.
Важкі двері бункера повільно почала відкриватися.
- Я думаю, що про наш прихід вже знають. Якби я була на місці зломник, я б залишила посилання повідомлення про те, що був здійснений повторний вхід в систему.
Аліса повернулася до Кайфасу.
- Твій батько міг найняти кого-небудь ще, крім нас?
- Може бути, пошукаємо інший вхід? - запропонував Том.
- Ні, - відповіла Аліса. - Я вже увійшла в систему. Якщо повідомлення про вхід відправлено, про наш прихід вже відомо. Немає сенсу втрачати час на пошуки іншого входу і злом. Ми пройдемо через цей шлюз і будемо готові зустріти конкурента.
Так і зробили.
Час, за яке закривалася зовнішні двері і відкривалася внутрішня, здалося Алісі нескінченно довгим.
Всередині було світло. Аліса прищулилася. Після мороку на поверхні планети, очі не відразу звикли до яскравого світла ламп.
На стіні Аліса побачила термінал зі розібраним корпусом і підключеними приладами.
- Непогано, - оцінила вона. - Спробую відкрити ангар, щоб заховати винищувачі.
Решта пірати в цей час оглядали приміщення.
- Амір! - покликала Аня. - Тут щось є.
На підлозі розтеклася калюжа слизу. Якщо розглянути її уважно, можна помітити сплетіння тонких і товстих ниток, як сітка доріг в місті, якщо дивитися на нього з великої висоти. Ці нитки ледь помітно пульсували, а калюжа дуже повільно пересувалася в бік від піратів.
В цей час Аліса відкрила ангар.
- Вийшло! - сказала вона. - Сховаємо в ангарі винищувачі і підемо далі? Ще я можу залишити для нашого попередника повідомлення про те, що ми не є небезпечними для нього, і запропонувати об'єднатися. Треба?