Re: Завдання темного володаря. Амір Деліон, Аліса Грей, Талір де Корлеоніс...
На диво, завдання виглядало не так вже й лячно. Більше схоже на брудну роботу для науковців абощо. Не на щось, що можна примусити зробити бранця, щоб потім його-ж звинуватити у цьому. До того-ж... Планета, що стала непридатною для життя з невідомих причин... Звісно, на результат діяльності "Реніуму" планета, що раптом виявилася залитою ртуттю, була зовсім не схожа (не сказати, щоб вона бодай на щось була схожа), однак це вартувало б того, щоб спробувати із цим розібратися, навіть якби в піратів був вибір. Мабуть, Талір міг роздивитися в очах Аміра цікавість і трохи смутку. А що вже він про це подумав - то була вже його особиста справа.
- Нам вже доводилося досліджувати пекло. Гадаю, ми впораємося іще з одним.
У відповідь на повідомлення про сина, якого буде включено для групи, Амір лише кивнул. Він цілком розумів, що той слідкуватиме за піратами. Так само, як Талір мав розуміти, що пірати можуть загрожувати його сину. Не стануть, звісно, але можуть. Хоча, можливо, "син" - ніякий не син, або приховує свої таємниці... Або не надто потрібен самому Таліру.
Розмова, там часом, повернулася до сучасних проблем. Домовитися в їхньому випадку очевидно буде розумніше, аніж кидатися у бій з мінімальним шансом на успіх. А це означало, що доведеться капітулювати.
Про це він і розповів команді. Що в них не лишилося вибору крім як домовлятися, і що вони можуть домовитися, не роблячи нічого такого, що було б проти їхніх переконань або за межами можливого. Тримався доволі впевнено, хоча можна було помітити, що Аміру усе це дуже не подобається. Хоча кому таке сподобається?
|