[Минуле] Завдання темного володаря. Амір Деліон, Аліса Грей, Талір де Корлеоніс...

[Талір де Корлеоніс]

...Десь на поверхні планети стояв невеликий розмірів будинок без будь-яких зовнішніх ознак, що за організація знаходилася всередині, за виключенням неймовірно високого паркану та периметру, що старанно охоронявся вдень і вночі. Один з невеликих штабів охорони Таліра, що були розкидані по різним містам, мов краплі води від пульверизатора. Але як в краплині під мікроскопом можна побачити дуже активне життя, так і тут завжди була якась активність - а особливо сьогодні.
Зв’язковий спочатку ошелешено витріщився на повідомлення, а потім, як тільки прокинувся від подиву, підняв тривогу в потрібному відділі. Загроза самому Лорду - це вам не жарти: потрібно було діяти швидко й зібрано, наскільки це взагалі було можливо, але водночас якнайтихіше. Ці вимоги стосувалися майже всіх їхніх завдань, але зараз - особливо.
Система шифрування була якісною, і майже не залишалося вагань: Талір там. Існуюче на планеті ім’я в першу мить заплутало охорону, адже те ніяк не сходилося ні з электронно-цифровим підписом, ані з координатами, що видали піратам. Справжній де Верде одразу відповів на тестове сек’юріті-повідомлення, тому стало зрозуміло, що це був лише тимчасовий псевдонім. Звісно, Лорду було ні до чого називати свої справжні ім’я та титул.
- Які в них координати?
- Поки незрозуміло. Вони ж не дурні. Відіслали "анонімку".
- Знайдіть. Зараз. Ресурси надамо.
Хто це був, доки що було незрозуміло - і це було необхідно віднайти будь-якими засобами. Зараз в них було мало вибору, окрім погодитися... надто вже високі ставки. Для того, щоб приставити зброї до чиїсь голови, багато часу не треба. Але можна було спробувати потім цих злочинців не відпустити, а для цього потрібно знати супротивника якнайкраще. І краще б це зробити раніше, аніж під час ключовой зустрічі.
Так чи інакше, навряд чи ці люди знали, скільки справді у Таліра людей і супутників, і тому не ховалися надто старанно. Цим було доречно скористатися.

... Відповіді не було доволі довго, і Талір вже починав втрачати самоконтроль. Він ходив із кутка в куток і раз за разом кидав погляди на екран. Здавшись, він все-ж таки сів в крісло, щоб його напруженість не було настільки сильно помітно - але повернув в пів оберта від приборной панелі, щоб було зрозуміло, що він її не торкається.
Нарешті прийшов лист-відповідь. Талір уважно подивився - підпис правильний і означав: "Наказ прийнято". Він ледве помітно кивнув, для самого себе, не для навколишніх. Але атаки поки що не було... вони ж зовсім недалеко. Вирішили перестрахуватися... насправді, їх можна зрозуміти.
Лист був написан дуже сухо, і прочитати його було не дуже легко через велику кількість канцеляриту. Він складав враження холодного, без найменшої симпатії, але водночас стриманого, що не перетинав межу. Охорона давала згоду на те, щоб сплатити викуп, повідомляла приблизний час, що знадобиться на те, щоб оформити переказ грошей, а також цікавилася місцем зустрічі, де заручник буде переданий на планету.
Талір стиснув підлокітник. Здається, все йшло, як спланово, але він не міг бути певним.