[Минуле] Завдання темного володаря. Амір Деліон, Аліса Грей, Талір де Корлеоніс...

[Талір де Корлеоніс]

Відповідь планеті прийшла швидко - звичайно ж, піратам хотілося впоратися зі справою якнайшвидше й полетіти вже звідси геть. Талір все так само був на зв’язку, витративши свій другий одноразовий підпис, на сей раз без додаткової інформації. Зважаючи на це, можна було зрозуміти, що доброго методу передати координати, на жаль, в нього не було.
- Попалися, пташки! - Доля посміхнулася команді безпеки доволі швидко. Пірати, що не знали розташування головних локаторів, попали до поля зору одного з них.
Вигляд "Чорного фенікса", чесно кажучи, здивував охорону. Це був один-однісінький корабель, так, непогано обладнаний для свого класу, але очевидно не розрахований на щось, окрім грабунку вантажівок. Це було підозріло до неймовірності: хто йде на таку справу з таким обладнанням?
Але в охорони було іще два факти: повідомлення "В атаку!", і той факт, що про Таліра не знали, як про Таліра. Пазл склався. Очевидно, цим піратам просто дуже повезло спіймати такого кота. Мабуть, це був найбільший куш в їхньому житті, і найбільш смішним було те, що вони про це й не підозрювали.
Переказ грошів був майже підготовлений. Легко це не було, оскільки треба було достатньо тихо все провести повз бюрократичної машини, причому без повноважень того рангу, який був лише в самого Лорда. Це було зрозуміло й піратам теж - і дуже зручно для команди охорони, що встигла підготуватися ще й до бою.

На сей раз відповідь вже не була такою довгою, хоча й зберігала значну паузу. Супутник як варіант для місця зустрічі охороні зовсім не сподобався - польоти туди були рідкісні, тому склад команди, що приїде за заручником, можна буде помітити. Цього, звичайно, у листі ніхто не пояснював. Але піратів повідомляли, що ближчі до полюсів території не заселені розумним життям й фактично не належать до територій Лордства й тому можуть бути використані як нейтральне місце зустрічі.
Лист одразу ж запропонував координати, що виглядали доволі невинно - на значній відстані від будь-яких населених пунктів, у сумного вигляду арктичній пустелі. Тон, яким був написан лист, навряд чи був за неї значно теплішим.