|
Re: Назва квесту — Схізис: За межами каталогу
Сигнал зафіксували випадково.
Транспортний корабель корпорації Реніум прямував маловикористовуваним маршрутом через околицю молекулярної хмари. Авантюрна ініціатива, спрямована на скорочення шляху до відомих колоній, — ідея не така вже й погана, якби не зіткнення з невеликим астероїдом, через яке зазнав пошкоджень паливний відсік, що було вкрай малоймовірною подією, але все ж сталося. Пощастило, що корабель не набрав маршової швидкості. Розрахунки показували, що для наступного гіперпереходу запасів вистачить майже впритул, а далі доведеться покладатися на "Серпентин-678", що відставав на 6–8 місяців.
У вантажних відсіках судна класу "Bedrock", що носило ім’я "Кімберліт-78", знаходилися геологічні зонди, бурові модулі та обладнання для будівництва нової ремонтної бази на периферії. До наступного стрибка залишалося трохи менше двох тижнів — цього якраз вистачило б, щоб добути необхідний лід із якогось тіла на околиці невідомої системи за туманністю.
І ось навігаційний ШІ перервав рутинний звіт у рубці управління, де перебувало двоє людей.
— Зафіксовано короткочасний імпульс в аварійному діапазоні.
— Повторіть, — сказав один із молодших пілотів, Оскар Ленц.
На оглядовому екрані нічого не змінилося. Та сама стіна молекулярної хмари у звичайному для людських очей оптичному діапазоні. Попереду зяяла бездонна чорна паща області, що перекрила зорі. Холодний регіон із низькою активністю зореутворення.
— Аналіз. Джерело сигналу визначити неможливо. Первинна класифікація: можливий мілісекундний пульсар. Виконую перевірку...
— Пульсар? — Пілот насупився. — Повтори аналіз. Перевір внутрішню структуру.
Він спрямував погляд, силкуючись розгледіти щось інше. Через цю область не проходили торгові маршрути. Експедиції воліли оминати туманність Люльки: надто велика протяжність і щільні пилові хмари ускладнюють навігацію, а дальній зв’язок працює з постійними втратами. Проте датчики було переведено в пасивний режим, щоб не створювати додаткових інфрачервоних слідів під час маневру.
ШІ знову порушив тишу, по екрану пробігли ряди синіх написів і діаграм.
— Отримано другий пакет. Зафіксовано повторний імпульс… Періодичність не відповідає відомим пульсарам. Виявлено внутрішню цифрову модуляцію. Ймовірність штучного походження сигналу. Компенсую спотворення інтерференцією.
Цього разу сумнівів майже не залишилося, тінь підозри промайнула на його обличчі. Другий член екіпажу, зв’язківець Матео, підійшов до панелі.
— Сигнал дуже слабкий і спотворений, попри корекцію дисперсії та розсіювання. Надто складна послідовність для природного джерела... Формат шифру схожий на старі аварійні коди "Реніуму", ми вже не користуємося такими. Це дивно... — Оскар понизив голос, клацаючи по випливних вікнах.
— Видали зараз же й вдай, ніби ми не помітили. — Матео Ренке насупився. — Ти знаєш, що буде: "Реніум" перевіряє логи всіх проблемних кораблів, за протоколом ми зобов’язані реагувати. Я не хочу пів року стояти в доках, поки вони розбиратимуться з капітаном. У нас і так будуть проблеми з премією через затримки з льодом та негаразди з минулим вантажем.
— Тебе цікавить лише нажива. А якщо там справді люди? Тут немає торгових шляхів, піратам нема чого тут робити. До найближчої відомої колонії не один десяток світлових років, єдині судна, які пролітали в цьому секторі відносно недавно, — це автоматичні зонди ініціативи "Антарес".
— Слухай сюди. Викинь цю маячню з голови й подумай нормально — це пастка, очевидніше не буває. І ми не військовий корабель і не рятувальники. Компанія не повинна про це знати. Крапка. Якщо тобі не зрозуміло… — Матео наблизився, — …я тобі голову відірву, якщо ти щось із цим зробиш. Як і решта екіпажу.
— Гаразд. Це розумно.
Вікно із сигналом зникло. Матео поплескав його по плечу й пішов у бік диспенсера пасти. Дочекавшись, поки зв’язківець відійде по їжу й сховається за перебіркою, Оскар приглушив звук і знову розгорнув сигнал:
— Це... борт "Моноліт-4", шахтарський транспорт, клас "Цілик", реєстрація "Реніуму" дев’ять-два-сім-чотири. Ми впали тут… років тому. Половина екіпажу загинула під час посадки, решта... все ще тут. У нас перестали працювати РІТЕГи… немає медикаментів. Ми просимо про допомогу. Повторюю, борт "Моноліт-4"…
Щось невловимо змінилося на пташиному обличчі молодшого пілота. Випливло вікно відновлення логів.
Він ухвалив рішення й надіслав сигнал на ретранслятор для "Серпентина-678"...
***
Два земні тижні тому.
X4-Дельта-137 "Скутигера" підняла передню праву кінцівку, описавши круговий рух — жест невизначеності, властивий радше людям, ніж вектіскутам. Такі жести однією кінцівкою запам’ятовувалися легко. Друга пара передніх лап сама собою виконувала просте завдання — відкривала контейнер і розпаковувала пайок, а решта тіла обвилася навколо поручнів перебірки. Поки корабель перебував у дрейфі, всередині панувала невагомість, яку порушували лише вібрація та шум промислової установки очищення палива, куди надходила пара від крижаного астероїда.
— Райлі, Келлер, Аліса. Запит: чому механік групи, Тревіс, перед запуском ремонтного дрона завжди стукає тричі? Я спостерігаю це кожен цикл перед виходом у шлюз, — голос, що лунав із динаміка на шиї, був цілком жіночим і людським, попри, відверто кажучи, негуманоїдний вигляд, через який екіпаж "Кімберліта" за спиною називав прибулицю "ця чортова багатоніжка".
— Не критика. Він робить це завжди, не лише сьогодні, і коли здається спокійним. Я давно за ним спостерігаю. Це традиція чи пов’язано з технокультом Головного Конструктора, Келлер? — стонога виклала пайки на стіл, запрошуючи Райлі до їди, Аліса здалася їй зайнятою. Культ багато в чому їй подобався, крім явно зайвої частини про "душі", подібний трансгуманізм зі звичкою вставляти в себе що-небудь був природним для її виду ще з часів племен, що наклеювали на себе шматки панцирів, подібно до волохокрильців.
— Мм, нє. Це радше… примха, — підсадна качка в ПВК "Астера", Ісаак Келлер, невимушено потягував синтетичну каву з напівпрозорої "груші", пристебнутий магнітними черевиками до підлоги.
— Що означає "примха"? Це пов’язано з невротизмом і захворюваннями? — відірвавшись від пакета, сентіпеда здригнулася й завмерла, смикнувши клешнями хеліцер, жіночий голос звучав стривожено.
Ісаак усміхнувся і зробив ще один ковток синтетичної кави, підхоплюючи лівою, частково кіборгізованою рукою кульку-еспандер:
— Так і означає. Запитаєш — скаже, що нема чого. Припустімо, одного разу ти перед запуском дрона постукаєш по корпусу. Дрон запустився, ремонт пройшов добре, ніхто не помер. Наступного разу ти знову постукав. Через кілька років ти вже не пам’ятаєш перший випадок, але мозок запам’ятав послідовність: стук — запуск — гарний результат.
— Тоді чому саме три?
— Не знаю. У людей три взагалі підозріло популярне число. Один раз — випадковість. Двічі — збіг, а тричі — вже майже статистика.
Сентіпеда повільно розвернулася до нього, махнувши кінцівкою та лезами на хвості.
— Це неправильно, я перевірила. Ти це зараз вигадав. Ти сказав це з повною впевненістю…
— Це теж людська традиція.
Скутигера шумно видихнула, емоція була зрозуміла й без міміки. Здавшись, вона залишила нейроінтерфейс у спокої, увімкнувши етичний фільтр орфіса-пірата:
— Я вимагатиму надбавку за дешифрування, інакше мені знадобиться ще один радіатор! Точнісінько як цьому судну, яке зараз фонить в ІЧ-діапазоні аж до Антареса, поки викачує воду з астероїда, яким можна вбити країну... Шкода, що немає доступу до метрик цієї системи, — наприкінці, через емоції, фільтр перемкнувся на майже оригінальний, позбавлений бажаних соціальних імітацій режим, попри втому після напруженої семигодинної роботи в космосі з фіксацією крижаного фрагмента астероїда.
— Райлі, ти вже придумав, який протез купиш наступного разу? За це потрібна надбавка. Три метри до дейтерієвих баків. Обійшлося тільки втратою води. Уламок пройшов по дотичній. На 0,5 градуса вище за курс — і ти перетворився б на фарш. Але швидко, — підбадьорила вона. Райлі дивом не загинув тоді під час НП, перебуваючи поблизу відсіку з робочим тілом, він саме намагався розговорити одного робітника, невдоволеного політикою компанії. Напевно, це було таким самим рідкісним везінням, як і виявлення системи з унікальним орбітальним резонансом.
— Яка ймовірність натрапити на металевий астероїд із зовнішнього боку системи? Звісно ж, варто було вимкнути далекі сенсори… — Ісаак знизив голос, виглядаючи трохи іронічно. — Аліса, наш начальник-андроїд давав доступ до архівів руху зі злитого піратського термінала — можеш, будь ласка, нагадати? Цікаво, що ймовірніше: болванка від піратських сутичок чи довгоперіодичний привіт від природи.
|
Линейный вид
