Re: "Безбілетник", Амір Деліон, Танаке Рівер
- Так, - Танаке посміхнувся.
Це було дивно - зустріти старого знайомого. Випадкового знайомого, який залишив в його пам'яті занадто яскравий слід. Здається, саме тоді Тан зрозумів, що таке справжнє життя. А тепер хлопець з котячими очима, який розповів за ту недовгу подорож стільки всього цікавого, знову стояв перед ним.
- Пірати? - Перепитав Тан, отримавши підтвердження своїх здогадів.
Тан навіть не знав, радіти йому чи лякатися. Піратів було прийнято боятися, але зараз вони врятували його життя. І хоча Тан не знав нічого про цого хлопця, він все одно йому вірив. Тому що автостопник автостопникові завжди друг і брат, тому що одного разу вони вже літали разом, тому що, чорт забирай, це було надзвичайно цікаво!
- От чудово! - Після деякої заминки відповів Тан. - Я з дитинства мріяв політати на справжньому піратському кораблі!
Це була чистісінька правда. Але яке хлоп'я не мріє стати піратом?
- Я не хвилююся, - майже не збрехав Тан. - Я не боюся проблем, навіть якщо хтось дізнається. У службу безпеки потрапити соромно. Замерзнути в морозильнику нерозумно. А про політ на піратському кораблі нехай знають. Це ж круто! - Хлопець широко посміхнувся. - А куди ви зараз летите? А можна мені подивитися, як ви працюєте? А взяти участь в чому-небудь? - Він засипав Каміла питаннями.
|