[Минуле] Завдання темного володаря. Амір Деліон, Аліса Грей, Талір де Корлеоніс...

[Кайфас де Корлеоніс]

Двоє юнаків фехтували посеред саду. Один з них, той що старше, зробив декілька сильних колючих ударів у правий верхній кут щита, після чого завів криве лезо за цей самий щит і сильно потягнувши на себе вибив із рук іншого юнака, який у цей момент майже не відповідав.
- "Малкух", - сказав старший голосно, проте лише настільки щоб було чутно через шолом - "у будь-якому фехтуванні не уходь у глухий захист"
Його голос був серйозним, але ні каплі не агресивним. Він розумів, що його брат ще малий, та й техніка фехтування з щитом і сикою досить незвична. Проте у цей момент Кайфас, навіть бувши у шоломі, відчув чийсь рух за своєю спиною. Обернувшись він побачив свою нянечку. Вже пристаріла леді підійшла ближче і, коли юнак зняв шолом, неголосно промовила:
- "Кайфасе, синку, твій батько повертається і він хотів би тебе бачити біля посадкового майданчика, будь ласка, поспіши, як я зрозуміла, він має до тебе щось серйозне"
Почувши про батька Кайфас нічого не відповів, лише сховав лезо у піхви та в пів оберта вигукнув.
- "Онто!" - Підійшовши до брата, що також зняв шолом продовжив - "На сьогодні тренування закінчене, мене чекатиме батько"
Малкух, що був нижчим на голову від старшого брата, хотів щось йому сказати, проте той зробив жест і сказав:
- "Знаю, ти хочеш побачити батька, проте зараз він викликає саме мене, я впевнений в тебе ще буде можливість з ним зустрітися", - після цих слів він повернувся і пішов за нянечкою, порівнявшись він побачив її посмішку. Слуги допомогли перевдягнутися і Кайфас, разом з нянечкою вийшов з палацу. Їх зустріла особиста гвардія Таліра. Юнак подумав: "цікаво, що такого у цій леді? Вона нянечка усіх моїх братів і сестер, і мене також. Тож чому батько обрав саме її для цього? Мало того, вона отримала від нього у подарунок кошеня, це неабияка честь. І навіть особиста гвардія батька ладна чекати, щоб вона сама вивела сина, якого вони шукають"

Гвардійський космічний корабель підлетів до аеродрому і пішов на посадку. Коли він сів і заглушив двигуни, збоку вийшов Талір у супроводі декількох гвардійців. Кайфас і декілька робітників аеропорту почали зближатися з кораблем, з якого ще виходили люди. Серед останніх Кайфас помітив деяку кількість, одягнених у різний одяг незнайомців. Вони не були схожі ні на гвардійців, ні на робітників, ні на когось іншого, кому було б доречно літати разом з володарем. Нарешті наблизившись достатньо близько Кайфас виконав дворянський уклін перед батьком і привітав його словами:
- "Батьку, радий, що з вами усе гаразд. Ви хотіли мене особисто бачити, саме задля чого мене забрала ваша охорона?" - Юнак трохи відхилив голову у сторону незнайомців, які у цей момент зайшли збоку.
- "Мені також приємно тебе бачити, Кайфас", - Талір був по діловому холодний, проте це означало, що йому й справді було приємно бачитись зі своїм, як вважав Кайфас, улюбленим сином, проте зараз не найкращий час для теплої сімейної розмови. Талір звернувся більш голосно, для усіх:
- "Думаю зараз ми відправимося до цитаделі, там вам", - він дивився у сторону незнайомців - "видадуть необхідне приладдя й інше, що знадобиться під час завдання", - після слова "завдання" в очах хлопця з'явилася не абияка цікавість. Мабуть, помітивши це Талір продовжив вже до нього:
- "Кайфасе, ти також візьмеш участь у цьому"
Поки їхали до цитаделі, а їхали, на подив Кайфаса, разом з незнайомцями, Талір майже не розмовляв ні з ким, як і незнайомці майже не говорили між собою. На щастя це було досить недовго.

Увійшовши в цитадель, що являла собою величезну і дуже величну споруду, вони розділилися з батьком. Кайфас з незнайомцями та гвардією пішли до арсеналу. Там з, як зрозумів Кайфас, його майбутньою командою почали працювати різні придворні слуги, розбираючись з тим, що необхідно видати. Сам юнак досить швидко впорався. Йому довелося знову переодягнутися, на цей раз у більш просту, у порівнянні з дворянською одежею, проте зручну польову форму, йому також видали біокодованну зброю. Після цього він відправився до кабінету Таліра, як той його й попросив. Підійшовши до дверей Кайфас зробив декілька не дуже сильних, але гучних, ударів. Двері відчинилася. Зайшовши Кайфас побачив батька, що посміхаючись і випустивши вуха сидів за столом. Хлопець зачинив двері та, також випустивши вуха, сів у крісло навпроти батька.
- "Ти знову ігноруєш дзвінок дверей мого кабінету", - Талір говорив вже більш тепло ніж на аеродромі.
- "Вибачте, тату, постійно забуваю", - Відповів Кайфас все ще дуже шанобливо, проте з легкою посмішкою. Батько також залишився усміхненим. Пожартувавши ще декілька разів і поговоривши про те, що відбулося, поки його не було, Талір промовив:
- "Тож, про завдання", - тим самим підвівши розмову до потрібної теми - "Пам'ятаєш планету з ртуттю? Туди ви й відправитеся, ти вже знаєш навіщо. Ти будеш це виконувати разом із командою з тих людей, що весь час з аеродрому були з тобою"
Талір зробив невелику паузу, щоб син міг поставити запитання.
- "До речі про них", - Кайфас досить багато розмовляв з батьком, щоб знати коли треба говорити, а коли ні - "хто вони?"
Талір знав що буде це питання, він вже знав як відповість.
- "Саме вони мене й узяли у полон, проте, як бачиш, зрештою вони втрапили у велику халепу. До речі про це, щоб вони не коїли дурниць їм закріплять спеціальні браслети", - Талір узяв зі стола якусь не дуже велику річ і протягнув її сину - "ось, тримай", - Кайфас взяв предмет у руку. Річ виявилася невеликим ПДА.
- "Він біозакодованний на тебе, можеш перевірити", - Кайфас підніс палець до необхідного місця, екран увімкнувся, з'явилася невелика кількість віконець, - "він має деякі функції, окрім звичайних для подібних речей. У команди будуть такі ж костюми, як і в тебе, вони можуть зчитувати базові життєві показники, ти зможеш тут їх побачити. Також в команди буде зброя, проте деактивована, ти можеш тут її активувати, але роби це лише якщо буде необхідно. Також про ті браслети, відстань та напрям відстані від них буде показан на пристрої, команда вважає що вони потрібні лише для цього, проте разом із ними їм будуть імплантовані непомітні капсули зі снодійним, які можна активувати тут. Як пам'ятаєш, на планеті досить неприємні умови й, скоріш за все, тобі доведеться постійно бути у захисному костюмі. Інформацію зможеш вивести на інтерфейс шолому, а активувати за допомогою голосових команд", - Талір знову зробив паузу.
- "Добре, якщо я правильно пам'ятаю", - Кайфас витягнув з майже непомітного поглиблення в формі на лівій руці декілька проводів і увімкнув їх у ПДА.
- "Добре пам'ятаєш"
Кайфас почув звук дзвінка. Талір подивився на монітор, сховав вуха. Хлопець зробив так само. Перекинувшись ще декількома репліками вони підвелися і вийшли з кабінету, де їх вже чекав Амір у супроводі охоронців, усі інші вже відправилися зі спорядженням на аеродром. На руці капітана Кайфас помітив такий самий за виглядом ПДА. Досить коротко познайомившись він і Амір відправилися за останніми. Зустрілися із ними вже на аеродромі. Через сорок сім хвилин вони полетять на далеку й неприємну планету, проте Кайфас вирішив витратити час, не прощаючись з рідною планетою, а познайомившись із тими, хто буде супроводжувати його під час виконання наказу його батька.