[Минуле] Завдання темного володаря. Амір Деліон, Аліса Грей, Талір де Корлеоніс...

[Кайфас де Корлеоніс]

Слова капітана майже цілком задовольняли хлопця, діалог підходив до завершення. Кайфас з нетерпінням чекав часу, коли зможе висадитися на "Ртутянці", як він про себе прозвав місце призначення, бо це все ж яка-не-яка авантюра, та й батько тут не зможе за ним стежити, відмінно від того, коли він на його планеті... Хоча дурощів краще було не робити, це хлопець також розумів. На жаль до планети було далеченько, тож треба було якось провести час. Звісно, треба було ще подивитися ту стару карту, яку надала розвідка, обговорити де потенційно може бути вхід до підземних комунікацій, проте на це буде час, немало часу. Ось Амір вже готовий вийти з кімнати та надати пасажира та нового члена команди самому собі.
-У вас тут є спортивна зала?

---

Ні, Кайфас не був бодибілдер. Так, він це запитав щоб згаяти час. На подив юнака щось таке все ж було на посудині. Це важко було назвати залою, кімната була не дуже великою, скоріше навіть тісною, і тренажерів було небагато. "Ну, в решті решт, тут також можна провести деякий час"-подумав він. Він сказав капітану, що зможе, якщо буде потрібно, з ним зв'язатися, вказавши при цьому на пристрій, що був на його руці, та на аналогічний на руці Аміра, через що немає потреби, щоб хтось його супроводив. Можливо це не те, чого хотів капітан, але на його місці непогодження виглядало б як прояв недовіри, він також розумів це, і Кайфас розумів, що він розумів це. Коли Кайфас дійшов до цієї думки, він зрозумів що так можна нескінченно і можливо тут взагалі нічого такого немає, сам же Амір казав що не може змусити щось робити чи не робити та лише рекомендував мати супровід, можливо заради добробуту та цілісності самого Кайфаса. Цим він закінчив цей внутрішній монолог. Комбінезон-не кращий одяг для зайняття спортом, верхня його частина була спущена, досить рельєфний торс тепер був закритий лише футболкою. Верхню частину комбінезону Кайфас вміло пов'язав навколо поясу та приступив до діла. Він не відчував що за ним хтось спостерігає, але йому цього хотілося, бо було б дуже кумедно побачити обличчя того, хто розуміє, що він прийшов сюди справді для того, щоб зайнятися спортом. Хлопець посміхнувся, уявивши миле обличчя Аліси з подивом у котячих очах. Ця дівчина здавалася йому тою, що зараз може бути найближчою до нього, вона була абсолютно невинною та безпечною для юнака, але він розумів, що так може лише здаватися, до того ж Амір міг грати використовуючи її зовнішність та манери, що викликають довіру. Кайфас знову занурився у цю конспірологію і щоб відігнати її зробив серію сильних ударів по чомусь, схожому на грушу для биття. Хлопцю здалося, що хтось пройшов ззаду, зовсім поруч, від чого той здригнувся та дуже швидко повернувся.