[Минуле] Завдання темного володаря. Амір Деліон, Аліса Грей, Талір де Корлеоніс...

[Кайфас де Корлеоніс]

Висадка на планету йшла... Непогано. Так, це, мабуть, максимальна характеристика, яку можна було б дати. Комфорту тут було значно менше, ніж у будь-якому кораблі батька, але в Кайфаса це не викликало обурення, яке точно було б в його розпещених братів та сестер. Іноді, зовсім рідко, здавалося ніби його родичів взагалі більше кохали: молоді нянечки, що майже нічого не забороняли; велика кількість видів дозвілля, як у палаці, так і за його стінами; менш серйозне відношення до помилок, які вони здійснюють.
Це було не правдою. Кайфас знав, що це було неправдою. Він вірив, що це було неправдою, бо ж літня годувальниця не була старою каргою, вона була суворою, але й справедливою і, до того ж сильно підтримувала своє кошеня, довірене батьком, якого вона сама колись колисала та пеленала. Звісно, мало кому сподобається залишитися в палаці на добрі пів місяця, лише за те, що розбив дорогоцінну вазу... Ну, може декілька дуже дорогоцінних ваз та тарілок.
Винищувач, шлюпка, "Чайка", як би не звався цей транспорт типу "корабель-планета", вилетів з корабля, напрямившись до планети, голосно задзвенівши просто усім, що могло дзвеніти. Коли він пролітав крізь сріблясто-сіру хмару, здавалося ніби він занурюється під воду. Але за шаром ртутних випарень відкрилася така ж срібляста планета. Було темно, промені світла місцевої зірки майже не пробивалася крізь хмари важкого металу. Нерівну місцевість було важко проаналізувати, бо усе було в один колір, лише в деяких місцях з землі виходили високі різнокольорові амальгами, сформовані завдяки реакції ртуті на інші метали. Добре, що навіть в таких неприємних умовах вхід в катакомби хоча б було можливо знайти, хоча що до того як потрапити в них ніхто впевнений не був.
Посадку можна було б назвати м'якою, якби їх з Аміром винищувач не видав скрегіт, потершись з амальгамами. Десь тут мав бути той самий вхід. Й справді, справа був крутий, ніби зрізаний, схил в метри чотири в висоту. Внизу було щось схоже на двері з терміналом, який навряд чи працює. Капітан сказав, що часу було обмаль і Кайфас охоче йому повірив. Важкий комбінезон, на щастя, не важив на цій планеті свою масу, тож рухатися було не настільки важко, як могло бути. Підійшовши ближче до схилу, стало зрозуміло, що тут й справді були двері, точніше кажучи, гермозатвор. Відкрити його механічно не представлялося можливим за короткий термін, але термінал, здавалося, все ще працював. Кайфас зовсім не розбирався у подібних речах і, якщо інші мали такі ж самі пізнання в цій сфері, їм усім довелося б шукати інший спосіб проникнути всередину.